Конспект уроку
Шануй батька свого та матір свою…
Лавриненко Т.М
вчителя початкових класів
Добронадіївського НВК
Тема: Шануй батька свого і матір свою…
Мета. Сприяти засвоєнню понять «цінності», «любов до Бога», «любов до
ближнього»;
Формувати
осмислене ставлення до загальнолюдських та християнських цінностей, бажання
виконувати заповіді Божі;
Розвивати почуття
доброти, співчуття та милосердя; бажання творити добро, допомагати ближньому;
Виховувати
вдячність, любов, пошану до батьків, повагу до старших до Господа.
Обладнання. Записи «Батько і мати», «Пісня про рушник», прислів'я та приказки про
батьків, правила культури поведінки і взаємин у сім'ї, Біблія.
Епіграф. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата. Прислів'я. Шануй
батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
І. Організація класу
1. Вітання з
класом
-
Усміхнімось сонечку: «Здрастуй золотаве!» (разом)
Усміхнімось
один одному, погляньмо ласкаво.
Хай
сьогодні в кожне серце наш урок надасть тепла.
А
ми усміхнемось, побажаємо один одному
добра.
2.
Молитва школяра
Боже Отче, глянь на діти,
На дрібненькі твої квіти.
Світи сонцем і зірками
Над малими школярами.
Дай нам сили і охоти
До науки і роботи.
Чемність, милість, серце гоже,
Пильність пташки дай нам, Боже!
Щоб росли ми здоровенькі
На потіху батька й неньки.
Дух Святий хай з нами буде,
Щоб з нас стали добрі люди.
З народного
План уроку
1. Батько і мати - найрідніші й найдорожчі люди.
2. Наші відносини з батьками. Узгодження своїх потреб з можливостями
сімейного бюджету.
3. Культура поведінки і взаємин у сім'ї.
4. Любіть і шануйте своїх батьків. (Звучить «Пісня про рушник.)
Вступне слово вчителя.
Мати і
батько... найближчі й найрідніші люди для кожного з нас. Скільки ночей
недосипає мати, доглядаючи свою дитину, скільки сил прикладає батько, щоб
забезпечити дітей, сім'ю всім необхідним. Тому сьогоднішня наша розмова з вами
буде саме про них, про батька і матір. «Шануй батька свого і матір свою, щоб
довгими дні твої були на землі». Ці слова Відомі всім нам, адже це одна із
десяти Божих Заповідей, які ми повинні добре знати і свято виконувати.
Ніколи
не стане великою, благородною людиною той, хто ще змалечку не вмів бути хорошим сином, ніжною,
доброю донькою. Подумайте, як багато зробила для вас мама, скільки безсонних
ночей провела над вашим ліжком, коли ви були ще маленькими! Та й тепер їй
багато доводиться працювати. Вона готова пожертвувати всім, тільки щоб добре
було її дітям. А чи завжди ви цінуєте її любов? Пригадайте, скільки даремних
хвилювань завдаєте їй, засидівшись в гостях чи гуляючи на вулиці, не
повертаючись в обіцяний час додому. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнюються
тоді її очі, як насторожено прислухається вона до кожного кроку, ви завжди
старалися б повернутися вчасно або як-небудь попередити її про ваше спізнення.
Хіба вся її любов не варта такого маленького вияву уваги?
У Новому
Завіті Біблії сказано: «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це
справедливе! Будьте слухняними в усьому батькам, бо це Господові приємно!»
Бесіда з учнями.
ü
Як ви думаєте,
чи залежить самопочуття, настрій батьків від поведінки дітей? Чому?
ü
Яку поведінку
дітей в сім'ї можна назвати культурною?
ü
У чому проявляється
повага до членів сім'ї?
ü
Чи знаєте ви,
скільки часу виділяє батько й мати на домашні справи?
ü
Чи є у вас
постійні господарські обов'язки? Які саме?
Святе Письмо про відношення дітей до своїх батьків.
«Мене, вашого батька, слухайте,
діти, і так чиніть, щоб спасенними бути. Бо Господь звеличив батька у дітях і право
матері на синах закріпив. Хто шанує батька, той гріхів збувається. Хто звеличує
матір свою, той немов скарби збирає. Хто шанує батька, той матиме втіху в
дітях, і в день своєї молитви буде вислуханий.
Хто звеличує батька, довго
житиме, хто Господові слухняний - матір свою заспокоїть і, як господарям,
прислуговуватиме батькам своїм. Ділом та словом шануй твого батька, щоб його
благословення зійшли на тебе. Бо батьківське благословення доми дітей укріплює,
прокляття ж матері руйнує їх основи.
Не вихваляйся безчестям твого
батька - нема бо тобі слави в батьковім безчесті. Бо слава для людини - в
честі свого батька, і ганьба для дітей - матір знеславлена.
Дитино, допомагай твоєму батькові
в старощах і не засмучуй його за життя. І коли розум ослабне, будь поблажливим,
не зневажай його тоді, коли ти повносилий. Бо добродійство батькові не буде
забуте: надолуженням за гріхи воно тобі повернеться. За дня скрути твоєї Бог
тебе згадає, і гріхи твої зникнуть, як лід від спеки. Неначе богохульник той,
хто покидає батька, проклятий Господом той, хто гнівить свою матір. Сину,
виконуй діла твої скромно, і полюбить тебе людина, Богові мила».
Вчитель.
1. Діти, ви повинні усвідомити, що домашня побутова праця (підтримання
чистоти, приготування їжі, догляд за городом, худобою) - необхідна, що
обов'язок кожного з вас - допомагати батькам, піклуватися про молодших братів і
сестер. Проведене опитування показало, що багато з вас намагаються бути добрими
синами і доньками, допомагають своїм батькам, знають про їхні інтереси, ніколи
не вимагають того, що не можуть задовольнити батьки.
Але є ще серед нас і такі, які свої особисті
потреби ставлять вище. Та важливою ознакою культури сина чи доньки є узгодження
своїх потреб з можливостями сімейного бюджету.
Звернемося до
словничка. Слово «бюджет» означає розрахунок прибутків і
видатків сім'ї на певний строк.
Вихована людина ніколи не проситиме купити дорогі
речі, якщо цього не дозволять розрахунки сімейного бюджету. Батьки матеріально
забезпечують сім'ю, тому ви не повинні вимагати того, на що в сім'ї не вистачає
грошей.
2. Деякі хлопці вважають, що прибирання, прання - тільки жіноча справа. Та
вони дуже помиляються, бо саме ці вміння роблять людину незалежною від життєвих
обставин, від інших людей. А тому це повинні вміти робити і хлопці.
Ось як
писав про свою матір відомий український письменник Олександр Довженко писав:
«Багато я бачив гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Скільки він поля
виорав, скільки хліба накосив, який був дужий і чистий...».
3. Щоб добрими були відносини між батьками і дітьми, то потрібно знати і
дотримуватися правил культури поведінки і взаємин у сім'ї. З деякими з них ми
сьогодні і ознайомимося.
Правила культури поведінки і взаємин у сім'ї.
1. На піклування і любов батьків відповідай чемністю і чуйним
ставленням до них.
2. Не завдавай своїм близьким неприємностей, не ображай словами
і вчинками. Пам'ятай: запізнення з прогулянки - зайві хвилювання для рідних, а
обман - страшна образа.
3. Будь чуйним і ввічливим з усіма членами родини, бажай доброго
ранку, на добраніч, вітай з святом тощо.
4. Завжди рахуйся з думкою батьків і старших.
5. Підтримуй порядок та чистоту в кімнаті. Не розкидай свої
речі, прибирай за собою посуд, слідкуй за охайністю свого одягу і зовнішнього
вигляду.
6. Допомагай батькам у домашньому господарстві.
7. Завжди будь стриманим у виявленні своїх почуттів, терпимим
до недоліків та вад рідних.
8. Ніколи не проси і не вимагай від батьків дорогі речі, коли
придбання їх виходить за рамки матеріальних можливостей сім'ї.
9. Раціонально використовуй свій вільний час, додержуй режиму дня.
10. Бережно стався до витрачання електроенергії, газу, води, продуктів
харчування.
Дотримуйтесь цих правил, і у ваших сім'ях пануватиме взаєморозуміння і
взаємоповага.
Анкетування.
Обговорюючи таку проблему, кожен з вас, напевне, хотів би дізнатися,
вихований він чи ні. Проведемо такий експеримент: я ставлю запитання.
І Якщо ви можете відповісти на нього «так», плюс (+), а якщо «ні», то (-)
мінус. Але, звичайно, відповідати треба чесно.
1. Якщо тобі доводиться несподівано затриматися в школі, на прогулянці
або раптом піти з дому, чи повідомляєш про це своїх рідних?
2. Чи бувають випадки, що батьки зайняті якоюсь роботою, а тебе посилають
на вулицю чи в кіно, щоб «не крутився» під ногами?
3. Відклади на хвилину книжку чи якісь свої справи і оглянь кімнату не
своїми, а маминими очима. Чи немає в кімнаті речей, які лежать не на місці?
4. Чи можеш ти одразу, нікуди не заглядаючи, назвати дні народження
батьків, бабусі і дідуся, братів і сестер?
5. Свої потреби ти, напевне, знаєш добре. А чи відомо тобі, яка річ необхідна
твоєму батькові чи матері та коли вони збираються її придбати?
6. Чи траплялося, що крім маминого доручення, ти виконуєш ще якусь роботу
«від себе», за власною ініціативою?
7. Мама пригощає тебе апельсином, цукеркою, тістечком. Ти завжди
перевіряєш, чи дісталось смачне і дорослим?
8. У батьків випав вільний час. Вони збираються в гості. Чи висловлюєш ти
своє небажання залишитися вдома (просиш їх не йти, вимагаєш взяти й тебе,
сидиш з кислим незадоволеним виглядом)?
9. У вас вдома дорослі гості. Чи доводиться рідним нагадувати тобі, що треба зайнятись якоюсь справою, не заважати дорослим, не
втручатися в їхні справи?
10. Чи соромишся ти вдома чи в гостях подати мамі пальто або виявити інші
знаки уваги?
Ось і все. Всього було 10 запитань. Якщо ти
хороший, вихований син або прекрасна донька, знаки у тебе повинні бути такі:
|
+
|
-
|
+
|
+
|
+
|
+
|
+
|
-
|
-
|
-
|
Якщо картина вийшла зовсім протилежна, то тобі
потрібно серйозно замислитись, якою ти ростеш людиною. А якщо є тільки деякі
відхилення, то не сумуй - виправитися ще не пізно.
Рефлексія.
Наша розмова підходить до кінця. Звичайно, всі
моменти відносин дітей і батьків ми не змогли розглянути. Швидко мине час, ви
закінчите школу, перед вами відкриється широка дорога життя, можливо, дехто і
покине на деякий час батьківський дім. Але де б ви не були, пам'ятайте: вдома
чекають на вас найрідніші люди - ваші батьки, і надіються на старості літ на
вашу підтримку і допомогу.
Закінчи речення:
ü Бути чемним це…….
ü Творити добро…..
ü Жити за божими законами…
ü На році я дізнався….
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Дніпропетровської
облдерадміністрації
Дніпровська академія неперевної освіти
Кафедра філософії
Атестаційна робота
Базові моральні цінності: традиції та сучасність
Лавриненко Т.М.
вчителя початкових класів
Добронадіївського НВК
Базові моральні цінності: традиції та сучасність
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Ліна Костенко
Вступ
Моральні цінності і є тими крилами. Вони
є моральними зразками, вимогами, «що дають можливість людині оцінювати
дійсність та орієнтуватися в ній». Які ж моральні цінності є основними?
В якості базових моральних цінностей у
всіх народів поважаються любов до ближнього, доброта, чесність, благородство,
вірність, повага до старших, працелюбність, колективізм, оптимізм, мужність,
патріотизм. Хоча в житті люди не завжди виявляють подібні якості, але ціняться
вони людьми високо, а ті, хто володіють ними, користуються повагою. Базові
моральні цінності – це суспільний ідеал, який сприймається людьми поза часом,
незалежно від будь-яких факторів суспільного життя (національності, релігії,
політичних переконань тощо). Базові цінності - це ті, навколо яких будується
життя людини. Це те, що називається засадами існування людини в соціумі. Базові
цінності - це те, що цінно, те, що скеровує життя людини - свідомо та підсвідомо.
1.
Українські національні моральні цінності
Національні моральні цінності – це
історично зумовлені, створені конкретним народом погляди, переконання, ідеали,
традиції, звичаї, обряди практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях.
Але вирізняють певні національні прояви, своєрідності в поведінці, які є
основою соціальної діяльності людей конкретної етнічної групи.
До найбільших моральних цінностей
українського народу здавна належить працелюбність. З давніх – давен українці є
землеробським краєм. Тому тяжка праця на землі завжди годувала Україну в тяжкі
часи. Цю рису змалку прагнули прищепити своїм дітям, адже вона вирішувала її
майбутню долю і ставлення до неї суспільства. За тим, як людина ставиться до
праці оцінювали її моральні якості. Ледарство завжди засуджувалося і
висміювалось. В багатьох українських народних казках використовується ця тема.
Українцям з діда — прадіда властиве шанобливе ставлення до інших людей та
доброзичливість. Привітати знайомого, приятеля, сусіда, подорожнього, розпитати
про здоров’я близьких та родинні справи — це неписане моральне правило, що не
втратило своєї сили і до сьогодні. Дітей змалечку привчають вітатися зі
старшими під час зустрічі. Цей звичай і в наш час живе в українських селах та
невеликих містечках. Виявом доброзичливого також є ставлення до інших людей —
славнoзвісна українська гoстинність.
Особливе місце займає любов до
Батьківщини. Українці шанують її так само, як батьків, рідний дім, душу. В
народних казках часто зустрічається герой, який долає ворогів, що поневолив
його рідних брата, сестру чи кохану, крав з неба місяць, сонце, зірки, ніби
кривдив його народ, рідну землю. Батьківщина для українців – як рідна матінка —
«Матір не купити, не заслужити». До найбільших моральних цінностей нашого
народу здавна належить і любов до мови. В різні часи нашої історії, вороги
хотіли знищити її, прості українці та багато видатних постатей відвоювували
право спілкуватися і творити рідною мовою. Цю моральну нoрму втілює прислів’я:
«Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається». Особлива актуальність
моральних проблем сучасності визначається насамперед наступними факторами:
по-перше: бурхливий розвиток науки і техніки та превалювання людини над
природою; по-друге: сучасні досягнення у сфері біотехнологій, що не лише
"дарують" життя, "керують життям", "контролюють"
смерть, а й маніпулюють процесами зародження та "завершенням"
людського життя; по-третє:, зміни в духовному житті людства призвели до
конфлікту з традиційними цінностями, до разючої зміни міри відповідальності
людини за будь-яке Інше життя та за своє власне.
Внаслідок чого людина впритул підійшла
до усвідомлення необхідності вибору між добром і злом, буттям і небуттям,
смертю та безсмертям, що в свою чергу вимагає сутнісного взаємозв'язку науки і
моральності, свободи та відповідальності для подальшого розвитку людського
роду. Адже сьогодні нагальним питанням залишається питання як залишитися
людиною за наявних умов нашого спільного існування? Як вберегти в собі міру
людського? Як вберегти здатність до самообмеження, вміння відкривати себе
Іншим, сприймати Іншого? Основною причиною різноманітних колізій сучасної епохи
багато вчених, як вітчизняних так і зарубіжних (наприклад: Л. Мемфорд, X.
Ортега-і-Гассет, М. Гайдеггер, Ж. Еллюль і б.і.) вбачають насамперед в
надзвичайному розриві між технологічною та моральною складовою. Тому виникає
нагальна необхідність гуманізації закономірного процесу розвитку науки і
техніки, "повернення" його в сторону людини. Адже добро і зло не
йдуть від техніки, а від суспільства і від людини (жодній машині, навіть
сучасним роботам неможливо запрограмувати будь-які моральні установки,
наприклад, почуття совісті). Так, один із творців кібернетики Н.Віннер у своїй
праці "Людина і робот" зазначає, перефразовуючи відомий вислів з
Біблії "Людині -людське, а машині -машинне". Ґрунтуючись на своїх
знаннях та досвіді, науковець впевнений, що вкласти моральні якості в машину
неможливо, так як природа моральності виходить далеко за межі закономірностей
предметного світу в якому створюються машини й техніка. Тому використання
техніки для добра або зла людини залежить від самої людини, яка використовує її
в своїх цілях, від її моральних установок. Для того щоб позбутися негативного
впливу техніки на моральну свідомість особистості, зарубіжний дослідник
Ж.Енлюль єдиний вихід вбачає у відмові від техніки, пропонуючи своєрідну
"етику відмови від влади техніки" через ідею самообмеження людини.
Однією з ключових проблем, що стоїть на порядку
денному є питання про зміну вектору наукових технологій та технічної
цивілізації в цілому стосовно навколишнього середовища, взаємодії з
екосистемами, з іншим живим, з людиною - вони відрізняються найбільшою
складністю і відповідальністю в силу своєрідного "мовчання" природи.
Вирішення даних проблем можна досягти
лише кардинальною зміною свідомості самої людини, відмовою від традиційної
ідеології споживання (позбавлення від рабства власних потреб та благ), і
особливо напрацюванні нових етичних принципів. Адже незважаючи на раціональне
розуміння ситуації важливим перш за все є зміна екологічної свідомості, що
пронизана насамперед економічними інтересами.
Вирішенням даних проблем, як проблема
морального відношення до живої і "мертвої" природи, проблема
цінностей природного світу, проблема прав розглядаються таким напрямком прикладної
етики, як екологічна етика, яка наголошує "істинній" цінності
будь-чого живого Іншого, це цінність, що є незалежною від інтересу або оцінки
людини. Етичні вчення, як правило цінність пов'язують з людиною, а екологічна
етика розширює розуміння цінності до масштабу екосистемного блага дозволяє
одночасно зберегти й традиційні гуманістичні цінності стверджуючи екологічний
холізм (цілісність). Всі види живої природи, екосистеми, природні об'єкти так
як і сама людина володіють притаманною їм внутрішньою цінністю. На думку
багатьох дослідників лише наявність внутрішньої цінності - є достатньою для
поваги та збереження природи. Саме екологічна етика вводить світ природи у світ
людських цінностей стверджуючи "самоцінність природних об'єктів".
Людство має знайти шлях подолання всіх
протиріч, що виникають крок за кроком. Подолання егоїстичних настроїв,
звільнення від тотального культу техногенних інновацій, що викликають суперечності
з моральними принципами буття. Людина, як ключова ланка у становленні
світобуття, має виокремити для себя місце, роль таким поняттям як мораль,
етика, моральні цінності, підносячи їх над власним егоїзмом. Поняття моралі та
етики побутує у суспільстві, але чомусь сприймається як щось нав’язливе,
набридливе. Аби наше суспільство могло прогресувати, людству необхідне моральне
відродження та духовне піднесення, лише тоді ми згадаємо хто ми, і де наше
коріння. Перш за все, людина має окреслити для себя життєві цінності, котрі
будуть її опорою та поштовхом до дії. Історія бачила багато прикладів, коли
люди, переступаючи через моральні принципи, намагаючись зробити своє життя
краще, не зважаючи на докори сумління, все ж таки опинялися на самому низу
свого існування, без друзів, підтримки і все лише через те, що у свій час не
знайшли у собі сили протистояти жорстокості, нахабству сучасного світу, а
просто піддалися спокусам сьогодення. Підводячи висновки вище зазначено,
важливо підмітити, що проблема моральності в наш час є не аби як актуальна, і
лише від нас залежатиме ким ми будемо в майбутньому, яке суспільство будуватимемо
далі. Кожна людина має замислитися над власними вчинками, і над тим, яку
користь та загрозу ми несемо власними діями. Людина пройшла складний шлях
еволюції, і не повинна під впливом сучасних досягнень науки та техніки втратити
свою людську природу, перетворитися на пасивного громадянина своєї держави, та
жити за принципом «моя хата скраю, я нічого не знаю».
Формування моральної свідомості, почуттів і звичок – це
єдиний процес, наслідок якого є створення морально повноцінної, духовно багатої
і щасливої людини нового світу.
2.
Принципи виховання
Процес морального виховання ґрунтується на певних
принципах:
·
цілеспрямованість виховання;
·
обов’язковий зв'язок виховання з життям;
·
єдність свідомості та поведінки у вихованні;
·
виховання в праці;
·
комплексний підхід у вихованні ґрунтується на
діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів;
·
виховання особистості в колективі;
·
поєднання поваги до особистості вихованця з розумною
вимогливістю до нього;
·
індивідуальний підхід до учнів у вихованні;
·
принцип системності, послідовності й наступності у
вихованні;
·
єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості
[15, с.5]
У формуванні моральної свідомості учнів особливого
значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи і необхідності.
Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо і найбільш
переконливо, є праця – навчальна, громадська, продуктивна. Праця стає для
юнаків і дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті та всіх інших
моральних цінностей [6, с.34].
Завдання вчителя – створювати всією системою засобів
виховного впливу такі моральні відносини, при яких би дитина переживала
задоволення від того, що вона своїми вчинками, своєю поведінкою приносить
радість людям, творить добро для них. Це – азбука морального виховання [14,
с.9].
Особливість лише тоді починає набувати стійких моральних
якостей, коли цьому сприяють і об’єктивні умови, її позиція у колективі,
значимість соціальної ролі, яку вона виконує.
Спілкування у
діяльності і через спільну діяльність впливає на моральне обличчя дитини,
збагачує її моральний досвід, задовольняє потребу у самоствердженні. Громадська
активність дитини забезпечується, на думку А. С. Макаренка, тим, що дитина
виконує різні соціальні функції: організатори (лідера) і виконавця. У такій ситуації
відбувається активний процес усвідомлення моральних обов’язків і
відповідальності перед колективом та відповідних цьому установок і мотивів діяльності
й поведінки [7, с.52]
3. Сімейні цінності.
Мораль
формується у родині. Сімейні цінності - моральні основи життя сім'ї, стосунки
поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам'ять про предків
та ін.
Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все
життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями,
по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх
моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей [2, с.3]
Завдання
морального виховання в школі - формування національної свідомості й
самосвідомості, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни,
обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до старших, до жінки.
Сімейні
цінності - моральні основи життя сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої
вірності, піклування про дітей, пам'ять про предків та ін. Цінності особистого
життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру,
поведінку, стиль приватного життя та ін. Формування національної свідомості та
самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу,
готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови,
території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної
державності, патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення
учнів до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й
гордості за свою Батьківщину [13, с.59]
Моральні
почуття формуються й розвиваються під впливом фактів і явищ навколишнього
середовища, художньої літератури, кіно, телебачення. Завдання педагогів –
спрямувати ці впливи на правильний шлях, на спонукання вихованців до вияву
найблагородніших переживань громадської честі, справедливості, любові до
Вітчизни, до народу, до праці на благо суспільства.
У розвитку
моральності важливе місце належить національній свідомості дитини (і зрілої
людини). О. Вишневський виділяє щонайменше три етапи, які накладають на цю
свідомість помітний відбиток, збагачують її зміст.
Перший
етап (етнічне самоусвідомлення) - першооснова, коріння патріотизму. Етнізація
дитини починається з раннього періоду життя в сім'ї, з маминої колискової, з
бабусиної казки, з участі у народних звичаях та обрядах, із народної пісні,
причетності до народної творчості.
Другий етап
(національно-політичне самоусвідомлення) - припадає переважно на підлітковий
вік і передбачає усвідомлення себе як частини нації. До найважливіших моментів
цього етапу національного виховання належать відновлення історичної пам'яті та
формування почуття національної гідності.
Третій етап (громадсько-державне
самоусвідомлення) - передбачає формування правильного розуміння понять
патріотизму й націоналізму, виховання поваги до національно-культурних
цінностей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної
толерантності [8]
Великі
можливості для формування моральної самосвідомості закладені в неписаних
законах лицарської честі, що передбачають: виховання любові до батьків, до
рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимство, готовність захищати
слабших, піклуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до
дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі та
духовності; відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу,
держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе
ставлення до рідної природи, землі.
Важливим у моральному вихованні є святкування дат
народного календаря.
Після
здобуття Україною незалежності в життя і побут народу входять такі знаменні
свята й урочистості, як День Незалежності України (24 серпня), День Конституції
України (28 червня), День захисника України (14 жовтня), День Гідності та
Свободи (21 листопада), День пам’яті жертв голодомору (25 листопада), День
Соборності України (22 січня), День Героїв Небесної Сотні (20 лютого), Свято
Козацької Слави (2-5 серпня) та ін. Народний календар поповнюється
загальнонаціональними святами: День Знань, День Матері, День Батька, День
Родини. Є в народному календарі дати, пов'язані з релігійними святами: День
Андрія, День Миколи, Щедрий Вечір, Святвечір, Різдво, Водохреща, Стрітення,
Великдень, Івана Купала, Покрови Матері Божої тощо.
Складова
народного календаря - родинний календар, який охоплює важливі дати, віхи життя
сім'ї, кожного її члена (дні народження членів сім'ї, ювілеї весілля батька і
матері, бабусі й дідуся).
Мислителі
різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ніцше вважав: «Бути
моральним, етичним – означає бути покірним давно встановленому закону чи
звичаю». «Мораль – це перевага людини перед природою».
Висновок.
В. О. Сухомлинський говорив про те, що необхідно
займатись моральним вихованням дитини, навчати «вмінню відчувати людину».
Василь Олександрович говорив: «Ніхто не вчить маленьку людину: «Будь байдужим
до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став своє особисте. Все діло
в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать
добру – вчать уміло, розумно, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу
(дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу
– все одно буде зло, тому що і людиною її треба зробити» [1].
Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її
взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому
житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з
оточуючими дають можливість бачити суть свого існування, усвідомлювати себе як
частку людського суспільства. За останні роки в Україні проблема морального
виховання молоді частіше привертає все більше уваги. Адже вирішення даної
проблеми має забезпечити високий розвиток особистості незалежно від того, в
якій галузі їй доведеться працювати.
Система
моральних цінностей в українців сформувалася здавна, у сім’ї, родині, під
впливом національної ментальності, природного демократизму, звичаїв та
традицій. На їх основі впродовж віків у нашого народу культивувалися гуманізм і
любов до рідної землі, патріотизм і громадянський обов’язок, волелюбність і
самовідданість, високе людське сумління, шанобливе ставлення до батьків. Пошук
шляхів до цілісного, гармонійного світу та людського буття не може не зачіпати
проблем освіти й виховання. Гармонійним підтвердженням зв’язку моралі з
традиціями є наступна композиція.
Список
використаних джерел
1.Бех І.Д. Цінності як ядро особистості / І.Д.Бех //
Цінності освіти і виховання : науково-методичний збірник / за заг. ред. О.В.
Сухомлинської. – К., 1997. – С. 8–11.
2.Бех І.Д. Виховання особистості : Сходження до
духовності / І.Д. Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.
3.Бердяев Н.А. Философия свободного духа / Н.А. Бердяев.
– М. : Республика, 4.
4.Богуш А.М. Дефініції «духовність» і «моральність» в
аспекті національного виховання в Україні / А.М. Богуш // Морально-духовний
розвиток особистості в сучасних умовах : збірник наукових праць. – К., 2000. –
Кн.1. – С.18–23.
5.Гончаренко С. Педагогічний словник / С. Гончаренко. –
К. : Либідь, 1997. – 375 с.
6.Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української
педагогіки : навчальний посібник / О. Вишневський. – 3-тє вид., доопрац. і доп.
– К. : Знання, 2008. – 566 с.
7.Кузьмінський А.І. Педагогіка : навчальний посібник /
А.І.Кузьмінський. – К. : Знання, 2007. – 447 с.
8.Молодиченко В.В. Модернізація цінностей в українському
суспільстві засобами освіти (філософський аналіз) : монографія / В.В.
Молодиченко / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К. : Знання України, 2010. – 384 с.
9.Помиткін Е.О. Психологія духовного розвитку особистості
: монографія / Е.О. Помиткін. – К. : Наш час, 2007. – 280 с.
10.Словник-хрестоматія педагогічних понять : навчальний
посібник. – Луганськ, 2004 – 272 с.
11.Степанов, О.М. Основи психології і педагогіки :
навчальний посібник / О. М. Степанов, М. М. Фіцула. – 2-ге вид., виправ., доп.
– К. : Академвидав, 2006. – 520 с.
12.Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка :
навчальний посібник / М.Г. Стельмахович. – К. : Інститут системних досліджень
освіти,1996. – 288 с.
13.Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В. О.
Сухомлинський // Вибрані твори в 5 т. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. –
670 с.
14.Сухомлинський В.О. Про стан теорії і практики
виховання в освітньому просторі України / В. О. Сухомлинський // Збірник
наукових праць Полтавського педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка. –
Полтава, 1999. – Вип.1(5). – (Серія «Педагогічні науки»). – С. 4–13.
15.Філософія : підручник / [Заїченко Г.А., Сагатовський
В.М., Кальний І.І. та інші] ; за ред. Г.А.Заїченка та ін. – К. : Вища
школа,1995. – 430 с.
16.Фіцула М.М. Педагогіка : навчальний посібник / М.М.
Фіцула. – К.,2005.– 560 с.
17.Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори / К.Д.
Ушинський. – К. : Рад. школа,1949. – 418 с.
18.Чорна К.І. Основні пріоритети виховання
громадянина-патріота в умовах української державності / К.І.Чорна // Проблеми
українського національного виховання : збірник наук. праць / Дрогобицький держ.
пед. ун-т ім. Івана Франка. – Дрогобич, 2013. – С. 63–73.
19.Яременко Н.В. Дозвіллєзнавство : навчальний посібник /
Н.В. Яременко. – Фастів : Поліфаст, 2007. – 460 с.
20.Яремчук С.В. Проблема духовності в процесі професійної
підготовки майбутніх педагогів / С.В. Яремчук // Збірник наукових праць
Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К.,2012.
– Т. ХІV. – Ч.1. – С. 397–404.
21.Ярмусь С. Досвід віри українця : Вибрані твори /
упорядн. А. Колодний / С. Ярмусь. – К. :
Світ знань, 2002. – 512 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий